«Карету мне, и я уеду!»
Кричал от горя заболевший ум.
Что делать бедному поэту,
Когда и ни того, и ни другого нет?
Куда ты мчишься, тройка удалая?
И в 90-е, да и сейчас ещё шальная.
Где души мертвые заложены под ипотеку,
Откату рады больше здесь, чем человеку.
Где те же всё дороги каждый год.
И «чичиков» с «ноздревым» освоили стаБфонд…
«Куда не глянь, кругом одни обломы…» -
Ворочаясь, подумал Табаков.
Зевнул, не выходя из сладкой дремы.
«Печально…» - молвил, да и будь таков,
Опять уснул.
Чтоб доказать, что ты не вошь,
Зачем «мочить» кайлом старушку?
Ведь, можно грамотно, втихушку:
Сначала отписать всё на себя,
И залечить таблетками, любя.
Оно так интересней, всё ж…
Созрели вишни в саду у дяди Вани.
Но всё пропало – нету жизни в тридцать лет.
Любовь ушла, в труде нет смысла, се ляви.
Ты лишним человеком оказался, как Гамлет…
Эпилог:
Пока не требует поэта
К священной лире Аполлон
Он так же в шкурные проблемы
Как и все люди погружен.
Молчит его святая лира,
Душа замерзла без любви.
И если честно, то без Музы
Поэт не лучше и других…
Георгий Тюрин,
Магнитогорск. Россия
Я облако, что ветер рвёт на части. Ещё пока я здесь, но лишь отчасти. В чём наше счастье? Надеяться, терпеть и верить. Ну, а любовь? Она же как награда. Так надо постараться и успеть. Ту песню, что Господь нам дал, её бы до конца пропеть... e-mail автора:tuorin@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 9561 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 1
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
Поэзия : О, Господь, Дорогой! Ты даруешь мне Свет! - Светлана Камаскина Дорогие смирённые Сердечки!Когда мы стоим в молитве, мы прежде всего
стоим у Подножия Голгофы, и умаляемся, и смиряемся, чтобы нас Господь
благословил Блаженным Помазанием Духа Святого, и только тогда, когда
наше внутреннее \я\ - умирает, в нашем чистом сердечке - Воскресает
Агнец Духа Святого, Семя Нового Завета, и когда Эта Нежная Виноградная
Лоза возрастает в Ангельских Языках в Небеса, и покрывается Духовной Росой, то тогда приносит Молитвенные Пророческие Дары во Святилище
Господне, и тогда в Этом сердечке - Воскресает Иисус, из Силы в Силу,
В Благодать на Благодать! Мира Вам и Благословений!
