Винограднику Мій, Я тебе обкопав і очистив.
Я живою водою, щоденно, тебе поливав.
І проміннями сонця, щодня зігрівав твоє листя;
І рясного і доброго плоду від тебе чекав.
Що, скажи ти Мені? Що іще не зробив Я для тебе?
Так, з терпінням, чекав, що родитимеш ти виноград.
Але ягоди дикі вродив ти сьогодні для Мене.
Знову диким стаєш, знову все повертаєш назад.
Винограднику Мій, знову йду Я сьогодні до тебе.
Іду ще раз, щоб обрізать, сполоть щоб твої бур'яни.
Обкопаю ще раз, дощ рясний дам іще тобі з неба.
Може ще принесеш ти мені довгожданні плоди.
Так, щоденно, Господь до Свого виноградника кличе.
І, щоденно, старанно працює й працює над ним.
Винограднику Божий, час приходу Господаря близько.
З чим застане тебе? Чи назве виноградом Своїм?
О, лукаві часи, яке ж стало тепер християнство?
Як же часто стрічаються гарні на вигляд гроби.
Вигляд зовнішній, часто, сама лиш духовність і святість.
Тільки, в Божих очах, всі давно уже мертві вони.
Не сховаєш від Бога не сварливість, ні заздрість, не скупість.
Кожна думка відкрита і кожне стремління души.
Над очищенням серця Господь наш, щоденно, працює.
Ти відкрити, у відповідь, серце Йому поспіши.
Може люди тебе порахують простим, непримітним.
І в розмовах щоденних своїх не похвалять тебе.
Але Бог в твоїм серці побачить небеснеє світло,
Своїм любим дитям, виноградником плідним назве.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Роняя слезы на дорогу ... - Николай Зимин Душа уставшая мечтала ,
О том , что не было и было .
Быть может , она что - то знала
О том , что сердце говорило ?..
Не знаю , что она просила ,
Несла какую просьбу Богу ?
Она лишь , знаю , отлюбила ,
Роняя слезы на дорогу ...
Поэзия : Часы стояли на столе. - Николай Зимин И те часы,что на столе
Всю ночь стояли,
Как звёзды в небе на заре,
Бежать устали.
Хотели бы они на миг
Остановиться,
Но время всё торопит их
И мчится,мчится...
Поэзия : Страждущему - В. Навлинский Это стихотворение было написано другу, много лет находившемуся на лечении в психиатрической больнице. Господь его спас, исцелил; он окончил университет. Теперь у него христианская семья, и сам он проповедует другим.
